Український парламент за 25 років
бачив все: і бійки, і перевороти, і кидалово, і тушок, і довгожителів, і
середньої живості нардепів, і одноразових. Багатьох поховали депутатами: когось
убили, когось довели до самогубства, хтось умер своєю смертю.

Може колись у палаці Україна зберуть
усіх депутатів ВР – за всі роки. Оце буде видиво.

А поки що спробуємо поміркувати
уголос про рік у парламенті Андрія Шиньковича.

Чому Шиньковича? Бо він нам симпатичний. Покладаємо на нього величезні
надії і готові йому допомагати у нелегкій але важливій роботі.

Він народився у Вінниці. Там і розпочинав свою громадську та політтехнологічну
діяльність. Першими вчителями і ліфтами до столиці для нього стали Григорій
Калетнік і Анатолій Матвієнко.

У Києві редагував газету НДП. Працював з комуністами – його вдалий слоган ПОВЕРНЕМО
КРАЇНУ НАРОДУ усі пам’ятають і досі. Близько 80-и успішних виборчих кампаній. Робота
приносила кошти, зв’язки, але й цинізм, розуміння специфіки політичного життя
на очах електорату і за кулісами.

Успіхи на політтехнологічному полі привели Андрія Шиньковича в лоно
ЕПІЦЕНТРУ у міцні обійми Олександра Гереги.  

Успішна робота на посаді спонукала власників Епіцентру запропонувати
Шиньковичу кандидатство до Київради. Троєщина з’їла політтехнолога у якості
кандидата. Не помогли ні вікна, ні двері, ні пісок, ні глина. Це був удар.

Але він допоміг переосмислити плюси і мінуси кампанії і рвонути до
парламенту.

І успіх прийшов.

Ніхто не вірив, що Андрій Шинькович – самостійна політична фігура. Та й і
йому важко дається роль депутата, рівноправного зі своїм шефом Герегою. Проте крок
за кроком – законопроектами (про ліс-кругляк, про гуртожитки), кропіткою
роботою з виборцем, позицією у парламенті у вигляді голосувань – Андрій Шинькович
стає на самостійні політичні ноги.

Чи подобається це виборцям? Безперечно так.

Чи подобається це Герегам? Не певен того. Стрілянина у Хмельницькому
напередодні виборів, коли особистий охоронець Шиньковича вцілив ґумовою кулею у
того, кого має берегти від куль, насторожує. Не хотілося б думати, що це
пристрілка на майбутнє, своєрідна репетиція розправи з особистістю, яка вийшла
з-під контролю і грає свою власну гру.

Що далі?

Копітка праця – з виборцем, з журналістами, над собою.

Шиньковичу варто зайняти свою вагому нішу у публічній площині в
українському парламенті: виробити позицію з низки питань і відстоювати її через
парламентські виступи і прес-конференції у ВР і поза нею. Так само варто
формувати свою політичну команду, яка спроможеться на програму позитивного
розвитку держави і через політичну партію ЗА КОНКРЕТНІ СПРАВИ послідовно ітиме
до влади в країні (перше місце у Хмельницьку облраду багато про що говорить).

З негативів: инколи пан Шинькович не усвідомлює вагу даного ним слова, а
його девальвація не сприяє позитивному спілкуванню і успішним діловим
відносинам як у інформаційній так і у політичній площині. Важко дається
налагодження діалогу зі ЗМІ. Не сповна використовується потенціал Епіцентру для
формування чіткої програми економічного націоналізму, яка може стати основною у
просуванні нової політичної сили.

Але всі ці негативи можна при бажанні перебороти.

Головне – націленість на неодноразовість і бажання втілити у життя свої
позитивні ідеї. Щоб Матвій Андрійович і Каміла Андріївна Шиньковичі жили у
щасливій радісній гідній Україні, збудованій політичною діяльністю їхнього
батька.

АВТОР СТАТТІ : РОМАН КУХАРУК, Голова Правління Українського клубу, помічник народного депутата Шиньковича Андрія Васильовича

Стаття розміщена на сайті Інформаційного Агентства НАЦІЯ під псевдонімом Пантелеймон НІСТРЯН