Понад 12 тисяч евакуйованих із зон бойових дій, більше 1200 тонн доставленої допомоги та мережа з майже 15 тисяч волонтерів у восьми країнах – так за час повномасштабної війни виріс фонд «Helpchain», заснований Євгеном Лашинським

Після 24 лютого 2022 року він залишив бізнес у Німеччині та повністю зосередився на допомозі Україні, перетворивши волонтерську ініціативу на систему підтримки для цивільних і фронту.

Євген Лашинський народився в Бердянську, але ще в дитинстві переїхав до Німеччини. Там здобув освіту та побудував кар’єру. Працював у сферах менеджменту, інвестиційної діяльності, маркетингу та медіа. Займав керівні посади в німецьких та міжнародних компаніях. Водночас зв’язок з Україною не втрачав: навчався в Києві, регулярно приїжджав, мав широке коло знайомств. 

2010 року він створив перший благодійний фонд, що допомагав дитбудинкам та соціальним установам України.

Я особисто відвідав більше сотні дитячих будинків. Ми привозили продукти, одяг, іграшки, допомагали з невеликими ремонтами. Це була жива робота – ти приїжджаєш і бачиш, що саме потрібно,

– згадує Лашинський.

Фонд проіснував три роки. Згодом благодійник з’ясував, що частина допомоги не доходить до адресатів.

На жаль, я зіткнувся з корупцією. І не міг цього прийняти. Зрозумівши, що дистанційно не можу контролювати всі процеси, вирішив закрити фонд,

– ділиться Лашинський.

Цей досвід визначив підхід, із яким Лашинський повернувся до благодійності після 24 лютого 2022 року. Перебуваючи в Німеччині, він поставив на паузу бізнес і повністю зосередився на допомозі Україні. Відтоді, за його словами, працює фактично без зупинок.

Ми починали фактично без команди на місцях. Але в мене було багато знайомих в Україні – і дуже швидко почали долучатися люди. Рівень довіри був великий, і це дозволило нам швидко масштабуватися,

– пригадує Лашинський.

Перший етап роботи був максимально конкретним – евакуація з зон бойових дій. 

Перші півтора року ми займалися фактично лише евакуацією. Вивезли понад 12 тисяч людей. Орендували великі автобуси, звозили людей до Одеси, а звідти – в Європу,

– розповідає Лашинський.

Це була складна багаторівнева логістика: маршрути, координація, пошук транспорту, взаємодія з міжнародними партнерами.

Я особисто розподіляв людей – у Німеччину, Австрію, Італію. Паралельно ми займалися медичними евакуаціями дітей і військових,

– додає Лашинський.

Із часом «Helpchain» почав розширювати напрями роботи, зокрема від евакуації – до постійної гуманітарної підтримки. 

За період діяльності фонд доставив в Україну понад 1200 тонн допомоги: генератори, медичне обладнання, автівки, будівельні матеріали тощо. Окрім цього, організація долучалася до облаштування укриттів. Також забезпечувала меблями дитячі садки, школи та будинки культури. Крок за кроком фонд вибудував мережу представників у регіонах – у великих містах з’явилися хаби, партнери та координатори. Нині «Helpchain» працює в Харкові, Одесі, Києві, Бучі, Львові та інших містах, співпрацює з локальними ініціативами і де-факто функціонує як логістична платформа.

Фонд почав реалізовувати низку власних проєктів. Серед них – мобільні стоматологічні клініки, які працюють уздовж лінії фронту. 

Таких наразі діє три, і вони вже надали допомогу понад семи тисячам військовослужбовців,

– каже Лашинський.

 Ще один приклад – гуманітарні пекарні, зокрема проєкт «Хліб для Херсона», де щодня випікають сотні буханок для мешканців Херсонщини. Паралельно фонд підтримує лікарні, переселенців, дитячі заклади, притулки для тварин.

Окремі проєкти сфокусовані на допомогу фронту, як-от виготовлення буржуйок, а також маскувальних сіток. Щомісяця в різних регіонах України виготовляють до півтора кілометра захисного покриття. Також організація забезпечує повний цикл виготовлення окопних свічок – від збору сировини до фасування.

За словами Лашинського, сьогодні в роботу залучено майже 15 тисяч волонтерів у восьми країнах – від України до Німеччини, Польщі, Данії та Великої Британії.

Я призначаю координаторів у регіонах, тому що обсяг роботи дуже великий. Це вже не точкова допомога, а система,

– каже він.

Ця система побудована навколо ключового принципу – контролю. Після досвіду першого фонду Лашинський намагається особисто перевіряти процеси і працювати з людьми, яким довіряє.

Для мене важливо, щоб допомога доходила до адресата. Це базова річ, без якої вся робота не має сенсу,

– говорить він.

Водночас роль Лашинського не обмежується управлінням. Він регулярно бере участь у гуманітарних місіях, координує поставки, працює з партнерами та виїжджає в зони бойових дій як журналіст, розповідаючи про події в Україні європейській аудиторії.

До війни в мене була компанія ландшафтного дизайну, я працював журналістом деяких німецьких видань, фотографом, викладачем німецької, англійської мови і математики в приватному інституті. Усе довелося зупинити, щоб повністю займатися допомогою Україні,

– додає засновник «Helpchain».

Лашинський зміг використати досвід у бізнесі та міжнародних комунікаціях, мережу контактів та готовність брати відповідальність задля побудови системи, яка працює і для цивільних, і для фронту. 

Фонд «Helpchain» продовжує масштабуватися, реагуючи на нові виклики війни. Його зусилля вже відзначали в Німеччині та Україні, зокрема організація має подяку від ГУР МОУ. А Лашинського відзначила Київська обласна рада. За активну волонтерську діяльність подарувала брендований годинник. 

Я працюю весь час, коли не сплю. Останні роки – без вихідних, відпусток і свят. Для мене кожен день – понеділок,

– каже Лашинський.

 Розвивати фонд допомоги українцям – це вибір, зроблений ще 2022 року, і водночас щоденна робота, яка, запевняє Лашинський, триватиме доти, доки це буде потрібно.