Кореспондент Столичного Регіону провів надзвичайно цікаву розмову з Анатолієм Івановичем Олійником — колишнім головою Потіївської сільради і кандидатом на посаду голови тієї ж селищної ради на місцевих виборах 2015 року.

Ми пропонуємо читачам ознайомитись з його надзвичайною історією, яка варта екранізації голлівудськими режисерами

-Розкажіть, будь-ласка, про себе.

-Народився я 17 березня 1958 року в селі Потіївка Білоцерківського району Київської області в родині колгоспників. В Потіївці закінчив школу, згодом пішов в армію. ЗакінчивТаращанський технікум, потім Білоцерківський Національний аграрний університет. Трудову діяльність почав з 1975 року. Працював слюсарем в радгоспі, потім вивчився на шофера. 2 червня 1982 року утворився радгосп «Потіївський». В цьому радгоспі з 1982 по 1986 рік я працював механікомавтогаража. З 1986 по 1999 рік працював завідуючим автогаража радгоспу «Потіївський». З 1999 по 2002 рік – заступником директора радгоспу. З 2002 року мене обрали Потіївським сільським головою. Головою села Потіївка я працював до листопада 2010 року. В 2010 році мене було переобрано. Були вибори в 2010 році, і я набрав на три голоси більше, ніж Бурлака Ольга Андріївна. Але коли я подав заяву до Білоцерківської РВК, то вони скасували ці результати. Є свідки, коли Бурлака передав гроші голові виборчої комісії…

- До цього ми перейдемо, але зараз давайте трохи більш по порядку. Починаючи з 2002 року, коли Ви були обрані сільським головою, розкажіть про вашу роботу на цій посаді.

- В 2000 роцірадгосп «Потіївський» був розпайований. Люди розпаювали майно і землі. Вони отримали по 4,15 га землі. Майно згодом було розподілене між трьома орендаторами землі, серед яких опинився і Бурлака Василь Васильович. Майно булонадане їм на збереження. З 2000 року майно використовувалося, але людям ніхто гроші не платив. По цьому питанню до мене неодноразо возвертались люди: «Чому майно не викуповується і чому нам не платять оренду плату за користування?». В свою чергу, я неодноразо возвертався до керівників підприємств з 2002 по 2008 рік. На мої запити ніхто не реагував. Правда, Бубоніцький Анатолій Федорович почав викупляти майно. В своючергу, деякі люди могли брати майно в своє користування. Коли я звертався до Бурлаки, то він просто посилав мене на «три букви». І казав, що це майно «їм в одне місце треба і ніхто орендної плати платити і викупляти його не буде». У 2008 році до Спілки власників майна звернулися Коваль і ще група людей які бажали викупити майно. Спочатку вони звернулися до мене, але я сказав їм звертатися до Спілки і якщо вони бажають викупити майно, то на таких умовах: викуп за повнуціну і щобвсі люди отримали кошти. В нас було 528 пайовиків. Майно почали викуповувати. Бурлака, в цей час, десь відпочивав і коли приїхав, на наступний день, то почалась «війна» в селі. Люди зібралися біля сільської ради що не можна було навіть пройти – всі хотіли отримати гроші. Людям не були видані гроші, тому що потрібно було провести майнову інвентаризацію і вже потім, кожній людині виділити гроші. Цього зроблено не було. Бурлака і Коваль викупили майно, придбавши майнові сертифікати. Потім Бурлака звернувся до сільської ради з проханням надати можливість отримати йому дозвіл на присвоєння юридичної адреси. Він прийшов з документами, але цідо кументи не відповідали дійсності – протокол був підроблений (був наданий протокол не у власність, а в оренду). Виконком Потіївської сільської ради відмовив йому в наданні юридичної адреси при умові, що він принесе відповідні документи на присвоєння юридичної адреси. Таким же чином він звертався і вдруге (знову ж таки не біло відповідних документів). Виконком дав відповідь, що тільки при наявності відповідних документів розгляне питання. При цьому, ми взагалі не мали розглядати це прохання, так як з приводу його документів ведеться кримінальна справа по підробці протоколів. Перебувала в Києві, в Святошинському відділі. Там цю справу 3 роки тримали в архіві і слідкували, щоб не датиїй ходу, тому що сват Бурлаки був полковником міліції і просив начальника Святошинської міліції, щоб цю справу прикрили. Я їздив на допити і з 2000 року Бурлака не набув свого права на майно.

- Якими здобутками Ви можете пишатись за часи свого головування в Потіївці?

- Розпаював землю, розпаював майно, допоміг односельчанам отримати по 2000 гривень (ті, щобули на ощадкнижках), припинив крадіжки (знімали дроти, виривали котли з хат). Коли я став головою, спільними зусиллями з міліцією ми затримували групу бандитів в Рокитнянському районі, які обікрали і стріляли в наших людей. Я завжди намагався бути на захисті інтересів громадян. Просив орендарів підняти орендну плату за землю, і це сталося коли з`явилися нові орендарі, які платили більші гроші за оренду. Прикладав масимуму зусиль для наведення порядку в селі. Намагався допомогти всім. Захищав інтереси громадян села Потіївки. Я особисто розпайовував землю, допомогав виробляти майнові сертифікати на землю. Акти були видані всім людям. Довів газопровід високого тиску до села. - А якісь інфраструктурні моменти: дороги, газ, вода? - Найперше, коли я став головою, мене викликав до себе голова районної ради і поставив переді мною завдання – газифікувати село Потіївку. Я особисто, з нині покійним, Толочком Миколою Андрійовичом, вчителем Потіївської школи, їздив в Київ, Умань готувати технічну документацію. Загаломпровів газ до села. Після того як мене зняли з посади процес продовжили за гроші. При моєму головуванні в сільраді це було безкоштовно.

- А що тоді сталося?

- Просто зфальсифікували вибори: в мене було на три голоси більше, але порвали протокол і так пройшла моя виборча кампанія. Є свідки, які бачили, як вони носили в пакеті гроші в адміністрацію. Коли склали протокол, щоб мене призначити головою села. Зайшов Бодрик Віктор Андрійович, голова виборчої комісії. Порвав протокол виборчої комісії, де прийня терішення про моє призначення. Віктор Андрійович особисто приймав грошівід Бурлаки Василя Васильовича. Тоді головою сільради стала Бурлака Ольга Андріївна, дружина Бурлаки Василя Васильовича. Доречі, до 2013 року Бурлака В.В. не набув права власності на приміщення старої ферми, яку він начебто взяв в оренду. В тому-ж таки 2013 році Бурлака написав на мене заяву в міліцію, Білоцерківське УМВС відкрило кримінальне провадження проти мене. Але тоді Білоцерківська прокуратура відмовила у провадженні. Після цього Бурлака звернувся до свого сина, слідчого судді в Солом’янському районі Києва, який сприяв направленню справ в Ірпінський РВ. Це дивно, що аж у Ірпінь з Білої Церкви направили справу. Це створює труднощі ще й тим, що і мені, і свідкам у справі треба їздити 130 км в один кінець. Всі справи проти мене сфабриковані на брехні. Бурлака В.В. ходить по селу розказує, «що я дам мільйон, а Олійника А.І. посаджу». Носить гроші прокурорам і міліції Ірпіня, величезні гроші за те, що я допоміг Вам отримати землю у власність та отримати гроші за майно.

- Ви балотуєтесь на посаду голови Потіївської сільради. Які в вас плани? Що ви плануєте робити на посаді голови?

- Стоятиму на захисті інтересів громади. Планую підвищити до 15 тисяч гривень орендну плату за пай, щоб селяни за свою землю отримували більше грошей. Допомагати школі, підтримувати односельчан похилого віку. Взагалі, підтримувати всіх односельчан. Збираюсь продовжити асфальтування дороги в селі. Дорогі односельчани, зобов’язуюсь стояти на захисті Ваших інтересів, щоб Вас не дурили при оплаті за оренду землі, несприйняття Ваших інтересів. Голосуйте за себе, а не за олігархів, які прийшли до влади в селі, щоб захищати свої інтереси, а не Ваші і дуже бояться виборів, а роблять все, щоб не допустити інших до керівництва нашого села.

Спілкувався Святослав Цегокло