Специфіка української незалежности полягає у тому, що вона постала на

руїнах СРСР зі страху комуністичного істеблішменту перед Демократичною Росією,

яка семимильними кроками рухалась у бік тотальної свободи та в бік економічних

стандартів  Заходу.

 

Найпідготовленішими до своєї незалежности були еліти трьох прибалтійських

країн, які не проголосили, а відновили свою державність, провели люстрацію

через закон про громадянство і привели свої країни в ЄС і НАТО.

 

Грузія та Азербайджан пройшли через тимчасове правління дисидентів

(Гамсагурдія, Ельчибей), війну, руїну і повернули на посади очільників держав

членів Політбюра ЦК КПРС (Шеварднадзе, Ґейдар Алієв). В азіятських країнах при

владі дотепер останні перші секретарі республіканських компартій (Ніязов у

Туркменистані склеїв). У Вірменії правив інтелігент Тер-Петросян. Після

розстрілу парламенту розклад в країні різко змінився. У Білорусі через

чиновничу війну Кєбіча і Шушкєвіча до влади прийшов диктатор Лукашенка, що

керує цією країною досі і планує займатися цим і надалі. У Росії після

правління члена політбюро ЦК КПРС Єльцина до влади прийшов ставленик

каґебістсько-олігархічно-фашистського режиму Путін.

 

Що ж в Україні?

 

18-річне правління Щербицького полишило сіру зону сов’єтської інтелігенції.

Дисиденти «порозумілися» зі своїми ворогами і не досягли мети: не провели

люстрацію, економічні, політичні, соціяльні реформи.

 

Країною правили комуністи (1991-2004: Кравчук, Кучма).

 

Їм на зміну прийшли комсомольці (2004-2010: Ющенко).

 

Комсомольців замінили бандюки (ті, що вижили в 90-і). Їх вистачило на

чотири роки (Янукович).

 

Після бандюків до влади прийшли торгаші (Турчинов, Яценюк, Порошенко).

 

При цьому всі чотири складові правлячого класу в Україні за 24 роки своєї

діяльности сформували ПОЛІТИЧНУ КОНСЕРВУ, яка працює за принципом

ГРОШІ-ВЛАДА-ВЕЛИКІ ГРОШІ-ВЕЛИКА ВЛАДА-ВЕЛИЧЕЗНІ ГРОШІ—АБСОЛЮТНА ВЛАДА.

 

Вони сформували свою політичну, економічну, медійну, культурну системи і в

них спокійно і радісно живуть.

 

Суспільство делегувало політконсерві свої обов’язки з утримання футболу,

змі, партій, громадських організацій (певну частину беруть на себе чужі уряди і

розвідки через систему ґрантів), судової та правоохоронної системи.

 

Проте суспільство потребує нових свіжих месиджів і нових облич. А з цим у

політичної консерви величезні проблеми – в топку актуальної електоральної

політики кинуто все: ґрантоїди, енгеошники, журналісти, спортовці, комбати.

 

Далі що?

 

Смерть і розпад політичної консерви.

 

Шкода, що це супроводжується війною і втратою територій.

 

Але АНТИУКРАЇНСЬКА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ ПРИРЕЧЕНА НА НЕУСПІХ.

 

Система українських цінностей передбачає потребу української влади на всій

українській території і української політики.

 

Політична консерва не сповідує українських цінностей, вона їх намагається

знищити. Так само намагається всіляко відсунути від політичних та економічних

важелів носіїв українських цінностей – українців.

 

Чому?

 

Бо політконсерва торгує тим, що їй не належить – українським національним

інтересом. Політконсерву цікавить Україна тільки як територія, де ґої

заробляють для неї ресурси, які можна обміняти на політичному ринку сходу і

заходу за дорогі цяцьки особистого комфорту. Усі, хто належить до політконсерви

(перші особи, другі, треті, четверті, п’яті, шості і їх численна прислуга) не

лікуються, не відпочивають, не одягаються-взуваються, не навчаються в Україні.

І віку доживати вони тут не збираються. Це синдром Кушнарьова. Найсвіжіший

приклад з цієї серії – трагічна загибель Єрємєєва. Його життя і смерть мають

стати уроком кожному українському скоробагатьку: твори свій простір, інвестуй у

те, що приведе тебе до влади і дасть можливість розвивати твою націю швидко і

вартісно.

 

Підсумок:

 

Політичній консерві варто покласти край.

 

Хто це зробить?

 

Успішні українці – яйцеголові і підприємливі, які здатні об’єднати свої

ресурси в єдину політично-економічну силу, що здатна взяти владу в Україні на

наступні 50 років.

 

АВТОР СТАТТІ : РОМАН КУХАРУК, Голова Правління Українського клубу

Стаття розміщена на сайті Інформаційного Агентства НАЦІЯ під псевдонімом Пантелеймон НІСТРЯН