Журналіст Столичного Регіону поспілкувався з Миколою Шмаюном, Головою сільської ради с. Щасливе Бориспільського району Київської області.

Миколо Федоровичу, розкажіть як Вас життя привело до Щасливого?

У 70-х роках минулого сторіччя я покинув рідне село на Житомирщині. Після армії поїхав у Київ працювати на столичному заводі “Арсенал”. Протримався там не довго, не подобалось в цеху працювати. Так переїхав до Щасливого, працювати на землі, на відкритому повітрі. Того часу вступив до сільгоспакадемії, паралельно працював у совгоспі. Після розпаду СРСР займався підприємництвом. І шість років тому переміг на виборах сільського Голови Щасливого.

Розкажіть будь-ласка детальніше про Вашу роботу на посаді Голови с. Щасливе.

На посаді моїй найкращі часи були за президентства Ющенка. Того часу були активні інвестиції в село, був реальний діалог з владою. Нам допомагали та багато у чому йшли на зустріч. Потім прийшли “регіонали”, тут і почався занепад та небажання влади працювати з селом. Я, до речі, чи не один з району з Голів сільрад принципово не вступив до Партії регіонів, не дивлячись на те, що були такі вказівки “зверху”. Я тоді мав конфлікт з тодішнім головою Київської облдержадміністрації Анатолієм Присяжнюком. Він мене обіцяв посадити до в’язниці через відмову “грати за їхніми правилами”. Однак, за час своєї роботи Головою села, за підтримки сільради, ми зробили нові дороги, тротуари, освітили всі вулиці. Також ми прибрали сміття з доріг, пофарбували бордюри, провели ремонт в дитячому садочку. Також, ми щороку звітуємо перед громадою про виконану роботу. Пишаємося нашою школою. Крім того, ми якнайкраще сприяємо розвитку бізнесу. Якщо говорити ще про здобутки мого керівництва селом, тоді слід згадати, що ми модернізували теплопостачання. Котельна була стара, тому ми вирішили перейти на індивідуальне опалення. Ми підійшли комплексно до цього питання. Сільрада допомогла мешканцям як організаційно, так і матеріально. В результаті наші мешканці встановили індивідуальні котли. Зараз в нас понад 90% житла на індивідуальному теплопостачанні. Встановлюємо потроху енергозберігаючі лампи, що дозволяє реально економити кошти не втрачаючи яскравості освітлення.

Які ви бачите перспективи розвитку Щасливого? Які задачі ставите перед собою?
Яким ви бачите Щасливе через 5 років?

Я інколи буваю в Європі. Мені подобаються тамтешні маленькі містечка та селища. Хочу бачити Щасливе таким маленьким, затишним, гарним, чистим європейським селом з хорошими дорогами, якісною розміткою, зеленими парками. Для цього я і працюю, і як свідчать зміни в селі, працюю не дарма.

Миколо Федоровичу, як ви бачите розвиток спортивного життя села? Які спортивні об’єкти вже є та чого Ви прагнете для села?

Басейну нам не вистачає. Думаємо, як облаштувати цивілізовану бігову доріжку. Льодове поле хотіли зробити, але проблеми з фінансуванням виникли. Також гальмує процес бюрократична машина. На залучення інвестицій також негативно впливає курс долара. Чекаємо на бюджетну децентралізацію, щоб отримати змогу відкривати рахунки не лише в Казначействі, а й у комерційних банках. Казначейство – це дуже бюрократизована структура, це – гальмо розвитку села. Розпоряджатися коштами село має вільніше. І допоки ці складнощі існуватимуть, розвитку не буде.

Як у вас справи з розвитком малого підприємництва? А тваринництва?

Перспективу бізнесу в Щасливому я бачу в комерції, а не у стандартному сільському господарстві. В нас досить неродючі піщанисті ґрунти та мала кількість опадів. А щодо тваринництва, так в нас взагалі в селі лише одна корова, тобто попиту немає… В нас дуже перспективне розташування з точки зору ведення бізнесу, з одного боку від нас аеропорт Бориспіль, а з іншого боку вже Київ. У селі активно працює бізнес-інкубатор. Проекти, “вирощені” тут, виграють гранти в Європі та Америці. Прикро, що ці бізнес-ідеї молоді підприємці реалізовують не в Україні, а за кордоном.
Також прикро, що не дивлячись на залучення інвестицій саме в село, податки сплачуються “нагору”, а в село приходить лише мала частина цих коштів.
З повноважень, які в нас є – це косити траву, прибирати сміття, вчасно подавати воду. Ну і звісно, вирішення всіх проблем мешканців лежить на нас.

Хто реально відповідає за все, що потрібно зробити для села? Сільрада?

Якщо до нас мешканці звертаються зі своїми проблемами, наприклад, виділення земельних ділянок, або стосовно певних соціальних пільг, це взагаі не компетенція сільради. Ці питання передаються до Міністерства соціальної політики. Звідти вони повертаються на районну раду, район переправляє їх на стіл сільради, і каже: “Розбирайтесь”. І ми вже самі думаємо над їх вирішенням. А ті питання, що рельно в нашій компетенції ми одразу вирішуємо . Щосереди приходять в сільраду люди зі зверненнями…

З якими питаннями найчастіше звертаються громадяни?

Звичайно, більшість звернень стосуються виділення землі. Але проблема в тому, що землі у нашої сільради практично не залишилось. Ще до мого приходу на посаду Голови цієї сільради, більшість земель була викуплена або розпайована. А люди просять, вимагають землю. Доходить до того, що доводиться зменшувати охоронну зону навколо кладовища (за законом, якщо виконуються певні умови, як то кількість та вік захоронень дозволяє, можна зменшувати охоронну зону – прим. Ред.). Піднімаю папери, дивлюсь – підходить. Зменшили. Але кількість вивільненої землі мізерна порівняно з кількістю охочих отримати землю . Це такий головний біль. Я розумію, чому ніхто до мене цим не займався – банально не хотів ніхто в це вв’язуватись.

А розширення кордонів села?

Воно нічого не дасть. Земля вся там у власності, або-ж таки розпайована. В наших кордонах 50 гектарів землі – це паї. Решту землі викуплено. Звичайно, власники паїв можуть змінити призначення землі з садівництва на будівництво житла. Наприклад, людина окреслила собі землю за призначенням, надлишок перевела під інше призначення і продає ці надлишки. Але все одно ця земля не у власності села, тобто село нею розпоряджатись не має права. Тільки власник має право цією землею розпоряджатись. Він, звичайно, може передати її селу, але точно не захоче. І не в нашій компетенції змінювати призначення цієї землі. Хоча раніше потрібен був дозвіл сільради на розробку проекту зі зміни призначення землі. Зараз власник сам подає і затверджує проекти, і з селом їх не погоджує.

Розкажіть про ваше місцеве самоврядування, про громадські ініціативи в Щасливому? Адже, якщо згадати події Євромайдану, в вашому селі мешканці організувались, поставили блокпост на в’їзді.

Події Євромайдану значно згуртували село, особливо у той час коли була загроза провезення “тітушок” та “Беркуту” через село, або їх тимчасове розміщення у селі. Я не міг цього допустити, та цього не могли допустити наші мешканці, саме через це люди самі згуртувались та зробили все можливе для контролю подій в селі. Однак, як таких організацій в нас фактично немає. Ну, як немає? Вони з’являються перед виборами, виконують свою “функцію” з розхитування ситуації і зникають, так нічого для громади і не зробивши. А ініціативи односельчани все одно приносять у сіьраду. Наприклад, стосовно допомоги переселенцям, чи волонтерської підтримки наших односельчан, які воюють в АТО.

Яка кількість мешканців Щасливого зараз перебувають на Сході?

Скажу прямо, п’ятнадцять (на момент запису інтерв’ю – прим. Ред.) мешканців Щасливого зараз воюють в АТО. Вони несуть службу в різних підрозділах, розкидані по Донбасу. Ми їм допомагаємо адресно. Наприклад, телефонують, просять бронежилет, ми його купуємо спільним коштом, формуємо посилку, туди односельчани ще від себе додають і цигарки, і цукерки, тощо. Зараз це в же системно. Хто в нас відправляється в АТО, ми їх тут-таки одягаємо та бронюємо. Ми таку практику започаткували чи не найперші в районі. Зараз людям важче збирати кошти, тому ми виділяємо разово по 10 тисяч гривень нашим односельчанам-військовослужбовцям, які відправляються на Схід. Також, повторно виділили по 5 тисяч гривень. Один наш односельчанин зараз перебуває у полоні, і ми допомагаємо його дружині сплачувати рахунки за житло. Намагаємось нашим воїнам допомогти також і з виділенням землі під житло.
На цьому, до речі, навіть були певні спекуляції. З’явилась інформація, що Австрія запропонувала нам збудувати за власні кошти (з Австрії) будинок, житло в якому роздадуть учасникам АТО і переселенцям. Я дійсно мав розмови з представниками Австрії на цю тему, Проте згодом все перекрутили. Начебто, я хочу безкоштовно віддати дефіцитну землю в селі якійсь австрійській фірмі.

Як тісно ви співпрацюєте з сільрадою та чого б ви хотіли від сільради?

Звичайно, дуже тісно співпрацюємо. В нас з депутатами іде активна і плідна робота. В нас є сучасні та активні депутати. Наймолодшому депутатові в нас 30 років. Найстарішому, правда, за 60. Не вистачає нам, зрештою, молодих, прогресивних депутатів. Я бачу результати, яких може досягати молодь, і відповідно, я прагну омолодження сільради.

А ви якось залучаєте активних молодих людей до ради?

В нас кожні п’ять років вибори в раду. Тому це не від мене, а від виборців залежить. Хоча я відчуваю в нашій сільраді молодих активних людей не вистачає. Не кажу, що старі депутати не справляються, просто молодь активніше і прогресивніше працює. Я з задоволенням піду зі своєї посади, якщо в раді знайдеться такий молодий управлінець, який зможе це все здужати. Але здебільшого, молодь в нас не дуже активна.

А чим у вас молодь займається?

В нас є спортивна школа з безліччю секцій. Є безкоштовні, є і платні секції. Переважна більшість відвідувачів це школярі. Для старшої молоді є клуб, старенький правда, маленький, 300 кв.м. З залою, що вміщує біля 100 чоловік. В клубі діють танцювальний та театральний гуртки, а також працює хор. До початку АТО ми на свята проводили в клубі концерти. В селі взагалі активно проводились масові гуляння – масляну святкували, Івана Купала. І я скажу, все на високому рівні.

Як у вас справи з рівнем безробіття, чи є проблеми у цій сфері?

Рівень безробіття високий, це треба визнати. Зрештою, ми працюємо в напрямку подолання безробіття. Підприємства, які в нас діють, пропонують вакансії, а коли в село “заходить” інвестиційний проект, ми обов’язково оговорюємо відсотки працевлаштування мешканців Щасливого та Пролісок, оскільки бізнес, що тут розміщується, має забезпечувати робочими місцями перш за все місцевих. Також ми активно співпрацюємо з районним центром зайнятості.

По всій країні дуже великі проблеми у сфері житлово-комунального господарства, які виклики перед Вами стоять сьогодні та як ви долаєте труднощі у ЖКГ?

ЖКГ – це проблемне питання. Комунікації зношені, бракує нам на місцях спеціалістів у цій сфері. Також стоїть гостра проблема з тарифами. Тарифи підняли до “економічно обґрунтованого рівня”, але люди їх сплачувати не можуть. Звичайно, ми субсидуємо на місцевому рівні, хоч згідно нового Податкового кодексу, ми не маємо на це повноважень. Є й хороше – вода безперебійно подається. Раніше часто відключали подачу води, зараз вже такого немає. Але знову-ж таки – труби іржаві, протікають часто, а подекуди люди взагалі труби крадуть. Але це не тільки в ЖКГ. Взагалі. Створили добровільну дружину, чоловік 50, які допомагають підтримувати порядок. Мрію, що з новими реформами нам дозволять утримувати муніципальну міліцію. Ми і бюджет знайдемо і громада в нас активна, однак не вистачає повноважень. Адже дружина не має правоохоронного статусу, а дільничний в нас майже не буває. Його зловити важко. І знову, повноважень в нього недостатньо.

Розмову провів Сергій Сергієнкко