Миколай Пауков «Ми намагаємося пробудити самосвідомість людей»

Кореспондент Столичного Регіону зустрівся з благочинним Білоцерківського району Української Православної Церкви Київського Патріархату, настоятелем церкви Покрова Божої Матері в Білій Церкві, протоієреєм Миколаєм Пауковим про те, як у сьогоднішній скрутний час церква підтримує людей

 - Розкажіть, будь-ласка, нашим читачам про свою парафію?

 - Наша єпархія УПЦ КП була заснована тут, у Білій Церкві 20 років тому. Якраз в цьому році виповнюється 20 років від початку її заснування, і будемо ми цей день відзначати, наше храмове свято, 14 жовтня – на Покрови. До речі, в цьому році мені саме виповниться 50 років, як раз на Покрови.Тобто, виходить, що я очолюю парафію, яка носить на собі назву свята, на яке я народився.

 - Розкажіть про молитовні віча, які проходять в Білій Церкві, і в яких ви берете участь.

 - Рішення про проведення молитовних віче ми прийняли Білоцерківською радою церков. Задля чого ми це все робимо? Перш завсе - разом єднаємось в молитві, прохаючи в Господа миру для держави, молимося за воїнів наших, щоб вони повернулися цілими та здоровими, а хто вже поранений - молимо Господа оздоровити їх. З другого боку, ці молитовні віча несуть на собі те змістовне навантаження, що люди повинні розуміти - іде війна, і люди повинні проце пам’ятати.І кожен день свого буття треба запитувати себе: «А чим я допоміг нашій державі? А що я зробив для того, щоб окупант не прийшов сюди, в Білу Церкву, і не знущався тут надімною, над моєю сім’єю так, як він знущався над луганчанами і донеччанами?».

Ми на вічах намагаємося пробудити самосвідомість людей, закликати їх допомагати українській армії збором коштів для придбання гуманітарної допомоги, засобів гігієни, чи то продуктів харчування. Наша парафіятакож збирає поміч бійцям, алеж невсі містяни є прихожанами тієї чи іншої конфесії. Багато людей є, які стоять взагалі осторонь віросповідання,які не віруютьв Бога, але все-таки вони, можливо, хочуть допомогти країні. Ось ми їх намагаємося групувати навколо себе, не схиляючи їх безпосередньо дотого, щоб вони ходили в нашу церкву. Ми, не домінуючи над ними, просто просимо їх об’єднатися з нами, і допомогти державі нашій і нашій армії.

-         Що сьогодні найбільше турбує ваших прихожан?

-         Ну звичайно, останнім часом, їх, як і всіх українців, дуже і дуже турбують ці військові події. Серед наших прихожан є діти, батьки яких воюють в лавах Української Армії, або навіть  молоді мої прихожани, які допомагали мені в службі, зараз призвані у військо. Вони на сході воюють, захищають Україну. І звичайно, що їх родичі звертаються до мене з проханням помолитися за них. Сьогодні на віче до мене підійшли і попросили, щоб я молився за їхніх синів, родичів, показували мені фотографії, називали мені імена. Це зараз найбільшехвилює людей, але звичайно люди ще хвилюються про інше. Хвилюються проте, щоб в нашій державі нарешті все таки почала царити правда. Тому що революція, яка була зимою - це революція гідності, а гідність передбачає,що повинна бути правда. Бо там, де немає правди - немає гідності.Багато люди переживають через корупцію, хабарництво, кумівство.

-          

-         Які сьогодні є проблеми у вашої парафії?

-         В нас сьогодні діє невеличкий храм. Ми його, як могли, упорядкували. Проводимо певні ремонтні роботи, храм постійно доглядають - постійно щось треба доводити, щось треба підправити, щось там руйнується. Зрештою, храм у нас функціонує. В цьому році ми мали почати будувати великий храм - Миколаївський Собор. У нас по генпроекту має бути зведено цілий храмовий комплекс, але в цьому році ми на його будівництво неспроможні. Цьогоріч ми мали завершити нульовий цикл, але здійснити роботи не вдалось, тому що всі кошти, які були на це закладені, ми віддали нашій армії.

-          

-         Наостанок, чого ви побажаєте нашим читачам?

-          Япобажаю, найголовніше - жити поправді. По правді жити непросто, по правді жити завжди вимагає мужності. Але зате людина,живучи поправді (а якщо поправді, значить і по-Божому)отримує великий дар - спокійну совість.Спокійна совість - це найвище блаженство, що може знайти людина на землі.

Розмову провів Степан Всеволодюк (Som)