Кореспондент газети «Слово і Діло» зустрівся з головою Городище-Пустоварівської сільської ради Гончаруком Олександром Анатолійовичем і поспілкувався з ним про те, чи потрібна країні бюджетна децентралізація та обговорив поточний стан сільської ради

* Олександре Анатолійовичу, розкажіть нашим читачам про ваше село?

* Городище-Пустоварівська сільська рада включає в себе 2 населених пункти -село Городище-Пустоварівське і село Веснянка. Загальна чисельність населення 1124 мешканці. На території сільської ради знаходяться діючі підприємства - цукровий завод та бурякорадгосп. Також є загальноосвітня школа I-III-го ступеня, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, ФАП у Веснянці, діючий дошкільний навчальний заклад «Сонечко». Є в нас в Городищі-Пустоварівському клуби, будинки культури. Діє також клуб у селі Веснянка. На території сільради працюють 8 магазинів, аптечний кіоск, також є ветеринарна аптека. Село Городище-Пустоварівське повністю газифіковане - на 100%. Не завершена на сьогоднішній день газифікація села Веснянки. Є у Веснянці також проблема забезпечення села питною водою. До речі, я сьогодні був на зустрічі з кандидатом в депутати Глиняним Леонідом Петровичем, ми обговорювали це питання, і він обіцяв допомогти у вирішені даного питання. Наше село знаходиться на відстані 15 кілометрів від райцентру – Володарки, та в 30 кілометрах від Білої Церкви.

* Які є на території села визначні пам’ятки?

* На території села знаходиться пам’ятка архітектури XIX ст. - колишній маєток, на місці якого було побудовано водяний млин. В радянський час млин було переведено на електричне живлення. На сьогоднішній день, у зв’язку з тим, що колишня завідувач млина померла, будівлю законсервовано і на сьогодні млин не працює. Знаходиться у нас і ще одна пам’ятка архітектури - це будівля ГЕС, побудована в 30-тих роках минулого століття. Станом на сьогоднішній день ця ГЕС діюча, вона дає електрику на цукровий завод. Залишки вироблюваної нею електроенергії ідуть в державу, село від неї не живиться. Оскільки будівля ГЕС знаходиться на балансі підприємства і не належить сільраді.

* А чи багате ваше село талантами?

* У нас при будинку культури діють два вокальних колективи – «Берегиня» і «Росава», які приймають участь у всіх святкуваннях в селі. Також в селі діє футбольна команда «Скорпіон», яка зайняла в минулому році 2-ге місце а в цьому році 3-є місце в районному чемпіонаті. Село два роки поспіль приймає участь в спартакіаді «Краще село Київщини».

* А як ви, як голова сільради, ставитесь до бюджетної реформи?

* Якщо ви маєте на увазі проект децентралізації, за якої більше грошей має залишатись на місцях, то звичайно це плюс, я сприймаю це позитивно. Моє побажання і президенту і депутатам майбутнім, яких ми будемо обирати, щоби дійсно це не залишилося на словах, а щоб ці реформи втілились в життя. Тому що сьогодні жодна сільська громада не скаже, що «ми не хочемо, щоб у нас не було грошей, щоб гроші йшли, як раніше, і ними керували з центру». Громада повинна сама розпоряджатися на місцях своїми грошима, тоді буде стимул в кожної громади для відкриття і заохочення до підприємницької діяльності, яка буде приносити прибутки громаді, щоб максимально наповнити сільський бюджет.

Але тут постає проблема, що гроші віддати на місця - це одна справа, а спілкуючись зі своїми колегами, ми голови сільрад, дотримуємося думки, що в цій роботі великим стопором є казначейство, яке сьогодні фактично керує нами. Треба або навести лад у його роботі, або взагалі його відмінити, як це було 10-15 років назад, коли кожна сторона мала рахунок у банку і працювала напряму з банківською системою, і все було нормально.

* Зараз чи не найболючіша тема для кожного українця – це ситуація на сході країни. А я к АТО позначилася на житті вашої громади?

* За період з початку антитерористичної операції на сході України з нашої сільської ради до лав Збройних сил України було призвано 23 наших односельчанина. Вони були записані до 72-ої бригади. Наші хлопці перебували в різних місцях. Тобто дехто потрапив на схід, сиділи наші в оточені під Краснодоном. І в Білій Церкві хлопці наші займались ремонтом техніки, яка йде на АТО, і безпосередньо на передовій наші хлопці були. На сьогоднішній день, крім двох, всі хлопці повернулися додому - пройшла ротація, дехто за сімейними обставинами демобілізувався. А так, на сьогоднішній день у нас залишаються два хлопця, два брати - Воробйов Євген і Воробйов Олег. Олег знаходиться під Дебальцевим, а його брат Євген знаходиться під Маріуполем. І вони находяться у нас на передовій. Ми не стоїмо осторонь - їм надається допомога і від сільської ради, і від цукрового заводу, і від бурякорадгоспу, і від жителів села. Ось буквально сьогодні зібрали 13 тисяч гривень. Поки наші хлопці не повернулися додому, ми на зібрані кошти відправляємо їм передачі, поповнюємо рахунки на мобільних телефонах. В нас функціонує штаб по допомозі нашим хлопцям в АТО. Члени нашого штаба братам Воробйовим сьогодні поповнили рахунки по 100 гривень, і на 500гривень придбали їхній мамі-інваліду ліків. Також в нас у одного учасника АТО син народився, як раз, коли він прийшов на «дембель». І ми разом йому допомогли матеріально. Так що наша сільрада тримає це питання на контролі.

* Розкажіть про вашу зустріч з Леонідом Глиняним.

* З Леонідом Петровичем Глиняним ми познайомились сьогодні. В нас відбулася зустріч, на яку були запрошені сільські голови, актив району, і прості жителі також підходили. Знаєте, моє перше враження про Глиняного, і це не тільки моя думка, що Леонід Петрович справді людина не слова, а діла. На зустрічі всі це побачили. І він сам каже: «Мені простіше робити, ніж розповідати і займатися демагогією». Сьогодні є багато людей, які піаряться своїми словами. Глиняний – людина не багатослівна, а це викликає довіру, бо можна багато балакати, а робити мало. А я ознайомився з його біографією і побачив, що Леонід Петрович дійсно завжди дотримується своєї позиції. Так, як він давно допомагає і бійцям АТО і ще довше допомагає військовому шпиталю у Білій Церкві і лікарні імені Семашко. А ніхто про це не знав. І якби він і не йшов на вибори, то й ніхто б і не знав про це. Ну живе собі такий чоловік, ну і живе – працює, допомагає, не піариться на цьому. Тому сьогодні, ідучи на вибори, він буде змушений сказати, що «я допомагаю, дійсно, але не треба про це голосно кричати». І сьогодні на зустрічі багато до Глиняного звертались за допомогою - в кожному селі багато проблем, і багато хто звернувся до Глиняного за допомогою. Він нікому прямо не відмовив, але чесно відповів (і мені сподобалась його відповідь): «Я не обіцяю вам зробити все, але допоможу по мірі можливості, чим зможу». Так само і я звернувся до нього з конкретним проханням допомогти в нашому селі з ремонтом - запустити питну воду. Тому що в нас сьогодні школа, дитячий садок, лікарня без питної води - є технічна вода, але вона ж не підходить. Тож Леонід Петрович взявся вирішити це питання.

Спілкувався В’ячеслав Цегокло