За останні два роки я написав багато статей, в яких однозначно висловлював своє припущення, що єдиним порятунком для путіна є війна. В обґрунтування цих своїх припущень висловлював певні аргументи, багато з яких справдилось.

24 лютого 2022 року я і моя сім’я в 4 ранку прокинулась від двох потужних вибухів, які прогуляли не дуже далеко.

Я зрозумів, що почалася війна. І все що я писав, аргументував зараз вже не мало значення!

Тепер – війна.

Тисячі, десятки і сотні тисяч українських патріотів з перших хвилин війни обрали свій шлях – захищати свою країну, свій народ, своїх дітей і онуків, свою домівку.

І в умовах війни все більшу і більшу роль відіграє особа постаті президента України.

Президент України – це зараз символ нашої непохитної віри у перемогу, це – наш один із головних символів держави і головний центр протидії агресору.

Саме від президента України зараз залежить дуже багато. Всі наші успіхи і всі наші звитяги обов’язково пов’язані з постаттю президента.

Але головною рушійною силою нашої перемоги і головним творцем цієї перемоги є український народ.

Український народ який знаходиться зі зброєю в руках в окопах на передовій у Маріуполі, чи Харкові, Ірпені чи Чернігові, Сумах чи Миколаєві – скрізь, де іде війна, там нашу землю боронять наші збройні сили, територіальна оборона, добровольці, партизани, мешканці тимчасово окупованих територій, які не здаються ворогу.

Український народ, який випікає хліб, який забезпечує країну продовольством і усіма іншими ресурсами, який ловить диверсантів і тушить пожежі, який у важких польових умовах врятовує життя пораненим.

Український народ, який по усьому світу бореться за нашу свободу, який надихає народи світу на боротьбу з цим злом.

Все це український народ – мужній, героїчний, собою закрив ворожу навалу від решти цивілізованого світу.

І світ це почав усвідомлювати, що українці захищають не тільки свою свободу, але й свободу усього світі від цієї рашистської чуми 21 століття!

Полум’яні промови президента України перед багатьма парламентами світу зробили свою справу. Все більше і більше країн світу стає до лав антипутінської коаліції. Все більше і більше країн світу долучились до допомоги нашій країні і до повної ізоляції путінської раші.

Війна в Україні з рашиськими загарбниками на перших шпальтах усіх засобів масової інформації, телебачення, інформаційних каналів світу. Світ бачить новітнього Гітлера, який за своєю жорстокістю і варварством переплюнув Адольфа Гітлера.

А армія путіна значно зухваліша і виглядає як дика орда – знищує усе живе, усю інфраструктуру, наші міста і села, наших дітей і жінок, наш народ.

Ми переживаємо трагічні дні, наповненні великим горем, але й сповнені великим подвигом захисників Вітчизни.

Але я хотів написати трохи про інше, просто не міг не відзначити те, про що написав.

На початку січня цього року, майже за два місяці до початку війни я написав статтю – «Чи здатний Зеленський стати Черчиллем?». Тоді ще ніхто не робив таких припущень, і я, коли писав цю статтю, вкладав трохи іншу думку.

Хто цікавиться, може легко знайти цю статтю в Інтернеті, вона була опублікована на деяких сайтах 5-6 січня 2022 року.

Я не буду повторювати її зміст. Головний меседж який в ній був – чи здатний буде Зеленський піднятися до рівня Вінстона Черчилля у трагічні для історії Англії дні.

В Європі повним ходом іде друга світова війна. Гітлер відчув нерішучість Великої Британії і Франції, що повністю розв’язало йому руки.

Військова агресія Гітлера у Європі набувала катастрофічних масштабів. Ми поки що не знаємо достеменної правди, яка була участь Сталіна і СРСР в цих агресивних діях Гітлера, і які у нього були домовленості з Гітлером, але ми точно знаємо, що саме в травні 1940 року Велика Британія стояла перед вибором – вступити в переговори з Гітлером і поки ще Франція до кінця не була переможеною, виторгувати собі мир взамін на значні поступки як політичного, так і територіального характеру. Або вступити в війну з агресором.

В політичному керівництві Великої Британії були політики і посадовці, які пропонували вступити з Гітлером у переговори, врятувати країну від знищення і запобігти неминучій загибелі більш ніж сто тисячної армії під Дюнкерком.

Але сталося так, що на політичну арену Англії у цей доленосний для країни і світу період вийшов політик, який виявився єдиним, хто був здатний провести свою країну через усі жахіття війни до перемоги, відкинувши усі зрадницькі пропозиції про перемир’я з Гітлером.

Усе вище політичне керівництво країни схилялось до того, щоб припинити боротьбу проти Гітлера і вступити з ним у переговори і лише він єдиний виступив проти і зумів переконати і парламент, і народ у необхідності продовжити боротьбу.

Це був Уінстон Черчилль – журналіст, художник, лауреат Нобелівської премії з літератури, який силою свого духу і віри зумів мобілізувати народ Великої Британії на священну війну з нацизмом.

Це – геніальна людина, політик, державний діяч, який своїми діями змінив хід історії.

Якби в травні 1940 року замість Чемберлена до влади не прийшов Черчилль, можна з великою ймовірністю прогнозувати, що Друга світова війна завершилася б із зовсім іншими наслідками, як для Європи, так і для всього світу.

Достатньо привести лише єдиний доказ цьому, щоб було зрозуміло, що такий висновок абсолютно обґрунтований.

Якби перемогла у Англії лінія Чемберлена, Галіфакса та інших, то вже в червні 1940 року Англія за посередництва Муссоліні підписала б з Гітлером перемир’я, ціною важких політичних і територіальних втрат.

Тобто вже на початку літа для Гітлера була б вирішена величезна проблема – війна з Англією, і відкрився шлях на схід.

Тобто Друга світова війна прийшла б в Україну і інші республіки СРСР ще влітку 1940 року.

Можна лише уявити собі, які це мало б наслідки.

Зрозуміло, що це все припущення, але фактом залишається лише те, що 28 травня 1940 року на засіданні Військового кабінету, лише новий прем’єр-міністр Уїнстон Черчилль виступив проти перемир’я з агресором і закликав свій народ до боротьби.

Ця боротьба врятувала Європу, а може і увесь світ.

Черчілю вдалося врятувати  майже увесь військовий контингент, який був заблокований в Дюнкерку, неймовірними зусиллями його вдалося евакуювати на острів.

Ця подія дуже надихнула парламент і народ, але Черчилль в цей же день заявив в парламенті, що евакуаціями перемогу не здобудеш, потрібно продовжувати боротьбу, ми будем захищати наш острів любою ціною, ми будемо воювати на полях і вулицях.

Ми ніколи не здамося!

Гітлер зрозумів, що ніякого перемир’я не буде і почалась війна проти Англії.

В цій війні Англія втратила тисячі, десятки тисяч людей, які загинули в результаті страшенних нальотів гітлерівської авіації. Руйнувався Лондон, був стертий з лиця землі Ковентрі і інші міста, але Англія не здавалась.

Гітлер втратив більше 2000 літаків і зрозумів, що цими нальотами Англію не перемогти.

А на початку 1941 року Гітлер скасував і вторгнення в Англію, усвідомивши, що цей народ йому не перемогти.

Визначальна роль в цьому була Черчилля, який силою свого таланту зміг перемогти в словесних баталіях опонентів, які пропонували мир з Гітлером і згуртував народ на боротьбу і перемогу у цій війні.

Але для повного розуміння ролі Черчилля необхідно згадати, що він був призначений прем’єр-міністром 9 травня 1940 року і до 28 травня 1940 року вів напружену боротьбу з своїм оточенням, яке аргументовано переконувало його припинити протистояти Гітлеру і на його умовах укласти мир.

І можна без перебільшення зазначити, що саме в цей період вирішувалась доля світу.

Перемога Черчилля відкривала в подальшому розвиток демократичних країн в Європі, якби перемогли опоненти Черчилля – Гітлер став би єдиним правителем Європи, а може і світу.

Ми не знаємо, які аргументи використав Черчилль у двобої з своїми політичними опонентами, тому що протокол цих переговорів не вівся, але ми знаємо їхній результат, який був оголошений 28 травня 1940 року.

В цей день Черчилль вибрав війну, а не зраду.

Це було для нього дуже важке рішення, але 65-річний політик його прийняв, навіть вступивши в конфронтацію зі своєю партією, яка підтримувала переговори з Гітлером.

Тут є дуже важлива деталь – в той час усі важливі рішення для долі країни приймав Військовий кабінет, в який входили деякі міністри, керівники парламентських фракцій.

Парламент засідав один раз на тиждень.

Військовий кабінет працював щоденно з раннього ранку до пізньої ночі.

Черчилль був досвідчений політик, він чітко усвідомлював, що будь-які переговори з агресором тільки підсилюють його, а будь-які домовленості будуть мати тимчасовий характер, поки вони будуть вигідні Гітлеру.

Але цього не розуміла частина Військового кабінету і, до речі, значна частина суспільства, яка не хотіла воювати і підтримували перемир’я.

Але Черчилль був непохитний у своєму бажання врятувати країну від неминучої загибелі, у разі прийняття пропозиції про перемир’я. Він пам’ятав своїх предків, які теж боролися з Людовіком IV чи Наполеоном і відкинули їхні пропозиції про переговори з агресорами і тим самим врятували Англію.

Черчилль усвідомлював, що йому не вдасться змінити позиції деяких членів Військового кабінету, але у нього ще був парламент.

І парламент його підтримав, Черчиллю вдалося переконати парламент.

Це була перемога.

Кожний міністр, кожен член парламенту усвідомив, що ворог може вдертися в їхню країну, в їхнє життя, зруйнувати їхній дім, вбити його дітей, знищити народ.

Разом з парламентом це почав усвідомлювати і увесь народ. Матері чи дружини, відправляючи своїх синів чи чоловіків на війну з агресором, усвідомили, що їхній син чи чоловік пішов захищати свою країну, свою сім’ю, своїх дітей і своїх матерів і дружин.

Черчиллю вдалося консолідувати і згуртувати усі верстви суспільства на захист своєї країни, свого народу.

Україна зараз переживає теж історичний момент свого існування, восьмий рік продовжується війна, в якій гинуть тисячі найкращих українців.

Але зараз путін поставив в ультимативній формі  питання про можливість існування нашої країни, нашого народу, нашої держави. Багато з того, що написано про Черчилля і ситуацію, яка була в травні 1940 року, нагадує нам нинішню ситуацію в Україні.

Досвід  Уінстона Черчилля,  який не став на коліна перед ворогом і переміг, може бути дуже повчальним для президента Зеленського.

А чи здатний президент Зеленський стати для України, тим ким став Черчилль для Англії, покаже час.

Зараз через місяць війни з путінською ордою, можна впевнено зробити обгрунтований висновок – Зеленський не просто здатний стати для українського народу тим, ким став Вінстон Черчилль для англійського народу в період найбільших потрясінь і випробувань наших народів, а став таким символом боротьби українського народу з рашистьською ордою, яким був Вінстон Черчилль під час боротьби англійського народу з гітлерівськими ордами. Можна по різному ставитися до Зеленського, як президента, можна його критикувати і є за що, але не можна не усвідомлювати, що Зеленський зараз для України такий же символ боротьби і перемоги, як був Черчилль для англійського народу. Війна багато що змінила і розставила у нашому житті. На перші ролі зараз вийшли паркетні політики, які вже усім набридли, а реальні захисники Вітчизни. Образ президента України зараз по усьому світу сприймається як справжній герой нації, який сміливо і мужньо очолив важку війну з ворогам заради свободи свого народу. 

Багато в чому Зеленський повторює Черчилля.

Його образ і дії у світі справедливо порівнюють з мужнім і відважним Черчиллем.

В січні 2922 року, коли я писав цю статтю, я задав питання, чи здатний Зеленський стати Черчиллем. На той час це питання мало певний підтекст і було в інший період, а тому носило більш такий риторичний характер. А зараз можна абсолютно впевнено на нього відповісти. Так, Зеленський здатний стати українським Черчиллем, оскільки обрав війну до перемоги, а не зраду.

Віктор Швець,

Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук