Ось уже два роки, як славному місту Переяславу-Хмельницькому намагаються повернути його історичну назву. Два роки тому Віталій Коцур - кандидат політичних наук, доцент Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету, старший науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса, голова громадської ради міста Переяслав-Хмельницький — зініціював  довгий, як виявилося, процес перейменування міста. Утім, правильніше казати не перейменування, а саме повернення давньої, історичної назви.

Віталій Коцур:“Чому виникла така ідея? Наше місто дуже давнє і завжди було Переяславом. Саме з ним, а не з Переяславом-Хмельницьким пов'язано багато історичних та політичних подій. Його перейменували за радянських часів. Міста України мають повернути собі історичні назви. Не політична кон'юнктура певних епох, а вікопомні історичні національні традиції мають право на вічність”.

Переяслав є одним із найдавніших українських міст. Перша письмова згадка про нього датується 907 роком. За історичними розвідками Михайла Грушевського, саме в трикутнику Київ — Чернігів - Переяслав формувалася українська народність. У середині ХІ століття місто стало центром Переяславського князівства та відігравало важливу політично-економічну, релігійну та культурну функцію. Князювання у Переяславі обов'язково передувало сходу на Київський престол. Крім того, численні літописи підтверджують значення Переяслава, як одного з головних міст Руської держави. Навіть перша згадка слова “Україна” в 1187 році в Іпатіївському літописі пов'язана з древнім містом, зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича. Саме ці аспекти й лягли в основу історичних мотивів, якими послуговувалися ініціатори повернення до початкової назви міста.

Коли в Москві керманичі Росії (СРСР) вирішували в 1943 році додати до давньої назви міста ім’я гетьмана Богдана Хмельницького, то мали цілком конкретну антиукраїнську політичну мету. У Москві хотіли, щоб при згадці про Переяслав українці насамперед пам’ятали про так звану Переяславську Раду, про “возз'єднання братніх російського та українського народів”, прямо пов’язану з Хмельницьким. Ця подія, за задумом Кремля, мала переважити усю попередню історію міста, нібито нічого важливішого за Переяславську Раду у ній не було. Звісно, про справжню мету зміни назви міста вголос не говорили, вголос це пояснювали “вшануванням пам'яті великого сина українського народу... основоположника союзу російського і українського народів - Богдана Хмельницького”.

Зрозуміло, що повернення місту історичної назви жодним чином не означає якоїсь зневаги до гетьмана Хмельницького. Його місце і роль в національній історії аж ніяк не залежить від того, чи є його ім’я в назві того чи іншого українського міста.

Віталій Коцур: “Нам довелося брати участь в організації заходів, що стосувалися перейменування. Відповідно до чинного законодавства ми, в першу чергу, повинні були провести громадські слухання, щоб зрозуміти хочуть цього жителі міста, чи ні. Більшість це підтримала”.

На засіданні топонімічної комісії міськради було одноголосно ухвалено пропозицію повернути місту історичну назву. А 4 березня 2016 року було проведено круглий стіл "Переяслав крізь віки" за участю провідних істориків та археологів. 11 квітня 2016 року Український інститут національної пам'яті, врахувавши історичні факти та ініціативу міської ради, теж підтримав своєю рекомендацією ініціативу. Після цього розпочалися звичні бюрократичні процедури. І лише через рік, 26 жовтня 2017 року, міською радою міста Переяслава-Хмельницького було ухвалене рішення про повернення місту його історичної назви. Однак назва досі не змінена, оскільки Верховна Рада досі не спромоглася ухвалити відповідну постанову.

Віталій Коцур:"Так, процес трохи затягнувся в часі, і в цьому є політична складова. Це питання пройшло багато бюрократичних перепон. З січня цього року воно у Верховній Раді. Ми розуміємо, що це займає трохи часу. Але проблема також в тому, що деякі депутати займаються популізмом, і тому багато законопроектів, які мали б розглядатися пів години, розглядаються – 4. Відповідно, часу на інші питання не вистачає”.

Більшість громади міста ініціативу підтримує. Переяславці розуміють, що повернення місту споконвічної назви допомагає виправити історичну несправедливість, і усвідомити сучасному поколінню свою національну ідентичність. Але декого хвилює, чи потрібно буде змінювати документи, і які додаткові матеріальні витрати у зв’язку з цим будуть. Ініціатори перейменування заспокоюють: при всіх операціях з нерухомим майном зміни вноситимуться автоматично на підставі рішень про перейменування міста. Те саме стосується й паспортів – корективи будуть вноситися автоматично в разі заміни документів. Фактично лише юридичні особи матимуть фінансові витрати, але й вони незначні.

Тарас Костін, міський голова:“Варто наголосити на тому, що йдеться не про перейменування, а саме про повернення історичної назви. Я вважаю, що це потрібно робити. І громада на обговореннях теж за це виступила. Проте частина все ж вважає, що це дорого, і без цього можна обійтися. На жаль, не всі обізнані, що це не несе великих затрат, і не потрібно змінювати всі документи. Звісно доведеться переробити печатку, бланк підприємцям і міській раді, але це дрібниці”.

Віталій Коцур:“Цікаво те, що, коли ми почали повертати місту його історичну назву, російські телеканали відразу почали обсмоктувати це питання. Переяслав для них зовсім маленьке місто. Ви уявляєте, щоб на наших каналах обговорювали те, що якийсь невеликий населений пункт у Росії перейменовують? Це знаково, і свідчить про те, що ми робимо правильно. Ми повертаємо собі свою справжню історію і віддаляємо себе від радянської епохи. А саме вона пов'язувала нас з Росією”.

Варто додати, що питання про повернення історичної назви місту постає не вперше. Така ідея існувала ще з часів здобуття Україною незалежності. Тоді це ініціювало товариство “Просвіта”. Пізніше, на початку 2000-их років, тодішній мер міста знову намагався це зробити. Та щоразу це закінчувалося невдачею. Можливо, цього разу справу доведуть до логічного завершення?

Юлія Стрільник