З відчуттям глибокого задоволення журналістська та політична тусовка сприйняла зойки так званих громадських активістів з приводу надання Печерським райсудом дозволу на отримання Генпрокуратурою інформації про рух коштів на банківських рахунках очолюваного Віталієм Шабуніним «Центру протидії корупції».

Я, сказати направду, коли побачив прізвище слідчого, що веде справу – старший слідчий Генпрокуратури Машика Валерій Петрович, так зразу ж став хвилюватись за подальшу долю Віталія. Бо Машика – це колишній податківець, до того ж – дуже досвідчений податківець, якого Жебрівський перед призначенням головою Донецької ОДА перетягнув у Генпрокуратуру, у те саме «Управління з розслідування корупційних злочинів, скоєних службовими особами, які займають особливо відповідальне становище», що згодом перейшло під оруду Каська, а зараз реформовано в «Управління з розслідування кримінальних проваджень у сферах державної служби та власності». Ну, а податківець знає, де копати.

До речі, ось ухвала суду:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/56622923

Звісно, «Центр протидії корупції» ніякого відношення до боротьби з корупцією не має й мати не може. Це – псевдо-громадська організація з таким же ж статусом, як і гурток любителів акваріумних рибок. Але є й принципова відмінність між, наприклад, клубом собаківництва та оцим «Центром», оскільки останній, насправді, є комерційним закладом, створеним з метою отримання прибутку кількома засновниками, хоча й зареєстрований у формі громадської організації.

У всьому світі громадською роботою вважається діяльність, якою люди займаються безкоштовно у вільний від основної роботи час. А громадськими організаціями прийнято називати об’єднання громадян, які фінансуються, переважно, за рахунок членських внесків. У випадку ж з «Центром протидії корупції» все навпаки – це лише господарське товариство, яке надає платні послуги з лобіювання законопроектів та піар-супроводу окремих заходів і окремих чиновників. При цьому йдеться про мільйони, якщо не десятки мільйонів, доларів, які проходять через рахунки «Центру» і переводяться в готівку.

Власне, нічого страшного в цьому немає. Підприємств, які спеціалізуються в галузі піару та лобіювання, чимало й на Заході. Але в цивілізованому світі подібні комерційні заклади регулярно публікують звіти про те, хто саме й за що саме їм заплатив. А приховування інформації про джерела фінансування вважається злочином.

Щоправда, в цивілізованих країнах і не допускається реєстрація подібних господарських товариств у форми неприбуткових громадських організацій. Інша річ – це Україна, де уявна боротьба з корупцією давно вже стала чи не найприбутковішим бізнесом, до того ж з явним кримінальним забарвленням.

Цим і пояснюється та істерика, яку влаштував Шабунін, як тільки довідався про ухвалу Печерського суду. Бо на рахунках його «Центру» осідали аж ніяк не членські внески, а, ймовірно (саме це й хоче перевірити Генпрокуратура), кошти Європейського Союзу та американських платників податку, які призначені для проведення реформ в органах прокуратури і які туди потрапили завдяки двом корумпованим заступникам генерального прокурора України. Після чого ці кошти були переказані на рахунки суб’єктів підприємницької діяльності та переведені в готівку.

Така перевірка тим доречніша, що «Центр протидії корупції» очолюють люди, добре відомі в правоохоронних органах. Наприклад, член правління цього «Центру» Дмитро Шерембей уславився обслуговуванням ну дуже специфічних схем фармацевтичної мафії. Не кажучи вже про те, що за плечима пана Дмитра – три судимості.

Щоправда, Шерембей запевняє, що всі три рази він сідав на лаву підсудних за торгівлю наркотиками, але це не так – свої тюремні університети один із батьків-засновників «Центру протидії корупції» проходив за скоєння крадіжок у особливо крупних розмірах і тепер поправляє свій фінансовий стан, підірваний попередніми конфіскаціями майна за вироком суду. А судимість за наркотики, я так розумію, у нього ще попереду.

Ось наслідки однієї з афер на ринку медичних препаратів, яку провернув «Центр протидії корупції»:

http://ukr.lb.ua/…/330892_moz_virishuie_shcho_robiti_z_sumn…

Причому, коли чутки про подвиги Шерембея стали досягати непристойних розмірів, Шабунін видалив з української версії сайту свого «Центру» перелік членів правління. Але на англомовній залишив – щоби іноземні партнери не сумнівались у прозорості роботи свого контрагента. У чому можна переконатись ось за цим посиланням:

http://antac.org.ua/en/team/

Звісно, не тільки просуванням брудних схем з торгівлі медичними препаратами славиться «Центр протидії корупції», але й піар-супроводом незаконного видобутку піску на березі Дніпра та його притоків (так звана справа «діамантових прокурорів») чи розкрадання коштів, виділених на розробку тестів для атестації прокурорських кадрів.

Втім, повернімось до радості політичної та журналістської тусовки, яка вже укладає парі, який саме запобіжний захід буде невдовзі обраний Віталію Шабуніну. Радість ця пояснюється аж ніяк не високою моральністю «ланцюгових собак демократії» та очільників громадської думки, які, взагалі-то, займаються тим же ж самим, що й Шабунін (хоча й у менших масштабах). Бо доки Віталій просто набивав кишені – свої та чужі – йому лише бажали добра й процвітання. Урешті-решт, народний депутат Константіновський, який замовив і оплатив так звану «справу діамантових прокурорів», не кажучи вже про фармакологічну мафію, не збіднішають від того, що матеріально допоможуть паросткам громадянського суспільства.

Але Віталій пішов згубним шляхом Тетяни Чорновол, втратив відчуття міри, оголосив себе моральним авторитетом української нації й став повчати інших, як їм жити. Ба навіть став погрожувати громадським активістам (між іншим, справжнім громадським активістам, а не таким, як він), що буде подавати на них заяви в Генеральну прокуратуру України «за незаконне збагачення».

Одну таку заяву я читав – Віталій вимагав відкрити кримінальне провадження відносно громадського активіста за те, що кілька років тому матір цього активіста зробила сину коштовний подарунок. Активіст подарунок, звісно ж, задекларував, але Шабунін вимагав притягнути його до кримінальної відповідальності, оскільки, бачте, Віталію не зрозуміло джерело походження коштів – матір активіста чомусь не звітувала перед «Центром протидії корупції».

Хоча ця заява й не була подана – Шабунін нею лише шантажував – після цієї історії до Віталія стали ставитись приблизно як до редакторки «Дзеркала тижня» Мостової, яка мало того, що є лідером з «джинси» й обслуговує забаганки будь-якого заможного пана, так ще й разом зі своїм татком створила «Комісію журналістської етики» і повчає інших, як треба писати.

От тільки є нюанс – у діях Мостової немає складу кримінального правопорушення, а її ганебна поведінка та систематична публікація замовних матеріалів не може бути підставою для кримінального переслідування. Натомість гроші, які зараз Генпрокуратура розшукує на рахунках «Центру протидії корупції», мали цільове призначення – реформа органів прокуратури – і були розподілені за підписом заступника Генерального прокурора України, який від імені ГПУ 10 серпня 2015 року уклав відповідний договір з посольством США.

На фото: керівники «Центру протидії корупції» Віталій Шабунін і тричі засуджений Дмитро Шеребей, а також скрин англомовної сторінки сайту цього «Центру», де Шеребей зазначений як член правління (українську версію Шабунін вже потер).

Volodymyr Boyko